Владислав I Влайку
Владислав I Влайку рум. Vladislav I (Vlaicu Vodă) | |||
| |||
---|---|---|---|
1364 — 1377 | |||
Попередник: | Ніколає Александру | ||
Наступник: | Раду I | ||
| |||
Народження: | близько 1325 | ||
Смерть: | близько 1377 | ||
Країна: | Волощина | ||
Рід: | Басараби | ||
Батько: | Ніколає Александру | ||
Мати: | Марія Лакфю | ||
Діти: | Влад I Узурпатор | ||
Владислав I Влайку (рум. Vladislav I (Vlaicu Vodă) (близько 1325 — бл. 1377) — правитель (воэвода) Волощини з династії Басарабів, (1364 — бл. 1377), старший син і наступник волоського воєводи Ніколає Александру.
У 1364 році після смерті свого батька, Ніколає Александру, Владислав Влайку успадкував волоський трон. Він був васалом болгарського царя Івана Олександра[1]. У правління Владислава I відносини з Угорським королівством залишалися вкрай напруженими. Угорський король Лайош I Великий в 1365 році захопив Видин, столицю Видинського царства, а в 1370 році зайняв королівський престол у Польському королівстві. У 1366 році волоський воєвода Владислав I змушений був підписати перемир'я з Угорщиною і визнати себе васалом Лайоша Великого. Натомість угорський король закріпив за воєводою Волощини володіння Северином, Амлашем і Фегерашом. У 1368 році угорські війська вторглися в Волощину, але були розбиті волоським прикордонним воєначальником Драгомиром. У 1369 в Валахію вперше вторглися загони турків-османів. У 1371 союзну македонсько-волоське військо було розгромлене турками у битві на річці Маріца. В 1375 році угорці відібрали у Владислава Банат Северін. У 1377 р. під натиском боярської опозиції Владислав I Влайку змушений був відмовитися від трону на користь свого молодшого брата Раду I.
- ↑ Bakalov, Istorija na Bǎlgarija, «Dobrotica (neizv.–okolo 1385)»
- Constantinescu, N., Vladislav I 1364—1377, Editura Militară, București, 1979. (рум.)
Правителі Волощини | ||
Попередник: Ніколає Александру |
Господар Волощини 1418 — 1420 |
Наступник: Раду I |